Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 травня 2014 року Справа № 5023/3947/12 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді Кота О.В.суддівПопікової О.В. Саранюка В.І. - доповідача у справірозглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу фізичної особи ОСОБА_4на постанову відХарківського апеляційного господарського суду 10.10.2013у справі господарського суду№ 5023/3947/12 Харківської областіза позовомфізичної особи ОСОБА_4до1. фізичної особи ОСОБА_5 2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Водолій-М"пророзірвання договору купівлі-продажу корпоративних правза участю представників сторін:

від позивача - не з'явились

від відповідача 1 - ОСОБА_6

від відповідача 2 - не з'явились

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа ОСОБА_4 звернувся до господарського суду Харківської області з позовом (з урахуванням заяви від 27.09.2012) до фізичної особи ОСОБА_5 та Товариства з обмеженою відповідальністю "Водолій-М" про розірвання договору купівлі-продажу корпоративних прав від 08.09.2006 та визнання ОСОБА_4. власником частки у 100 % статутного фонду Товариства з обмеженою відповідальністю "Водолій-М".

Рішенням господарського суду Харківської області від 13.08.2013 у справі № 5023/3947/12 (суддя Мамалуй О.О.) позовні вимоги задоволено; розірвано договір купівлі-продажу корпоративних прав від 08.09.2006, укладений між продавцем - громадянином України ОСОБА_4 та покупцем - громадянином Болгарії ОСОБА_5; визнано ОСОБА_4 власником 100 відсотків статутного фонду Товариства з обмеженою відповідальністю "Водолій-М"; стягнуто з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 суму витрат зі сплати судового збору в розмірі 1 609,50 грн.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 10.10.2013 у справі № 5023/3947/12 (колегія суддів у складі: головуючий суддя Бородіна Л.І., судді Білоусова Я.О., Шевель О.В.) за наслідками розгляду апеляційної скарги ОСОБА_5 рішення господарського суду Харківської області від 13.08.2013 скасовано; у задоволення позову ОСОБА_4 відмовлено. Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_5 витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги у сумі 861,00 грн.

У касаційній скарзі фізична особа ОСОБА_4, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Харківського апеляційного господарського суду від 10.10.2013 у справі № 5023/3947/12 та залишити в силі рішення господарського суду Харківської області від 13.08.2013 у даній справі.

У відзиві на касаційну скаргу ОСОБА_5 просить залишити її без задоволення, посилаючись на непідписання ним договору купівлі-продажу корпоративних прав від 08.09.2006 та відсутність обраного позивачем способу захисту у вигляді визнання права власності на 100 % статутного фонду товариства.

Заслухавши пояснення представника відповідача 1, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши юридичну оцінку встановлених обставин справи, а також правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Відповідно до ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція перевіряє застосування господарськими судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права на підставі встановлених фактичних обставин справи.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що згідно зі статутом Товариства з обмеженою відповідальністю "Водолій-М", затвердженого рішенням засновника від 17.08.2006 та зареєстрованого державним реєстратором Дергачівської районної державної адміністрації Харківської області 29.08.2006 для господарської діяльності товариства за рахунок вкладу учасника створюється статутний фонд (статутний капітал) у розмірі 37 500,00 грн. Частка учасника у статутному фонді (статутному капіталі) ОСОБА_4 становить 37 500,00 грн., що складає 100 % статутного фонду.

08.09.2006 відбулись загальні збори учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Водолій-М" (оформлені протоколом від 08.09.2006 № 2) з таким порядком денним:

1. Про обрання голови та секретаря зборів.

2. Про заяву учасника ОСОБА_4 про відступлення належної йому частки в статутному капіталі товариства.

3. Про прийом до складу учасників товариства громадянина Болгарії ОСОБА_5.

4. Про розподілення часток у статутному капіталі товариства.

5. Про обрання директора товариства.

6. Про затвердження змін до статуту товариства.

7. Про державну реєстрацію змін до статуту товариства.

На вказаних зборах був присутній ОСОБА_4, частка якого в статутному фонді товариства складала 100 %.

За результатами розгляду вказаних питань порядку денного загальними зборами прийняті рішення: задовольнити заяву учасника ОСОБА_4 про відступлення належної йому частки в статутному фонді (капіталі) товариства в розмірі 51 %, що складає 19 125,00 грн. на користь громадянина Болгарії ОСОБА_5; прийняти до складу учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Водолій-М" громадянина Болгарії ОСОБА_5; у зв'язку з відступленням учасником ОСОБА_4 частини належної йому частки в статутному капіталі товариства в розмірі 51 %, що складає 19 125,00 грн. на користь громадянина Болгарії ОСОБА_5 та прийняття його до складу учасників товариства, частки у статутному фонді розподілити наступним чином: ОСОБА_5 - 51 % статутного фонду (капіталу) (19 125,00 грн.), ОСОБА_4 - 49 % статутного фонду (капіталу) (18 375,00 грн.); з метою внесення змін про суб'єктний склад учасників товариства до статуту внести зміни шляхом викладення його в новій редакції; реєстрацію змін до статуту товариства у Дергачівській районній державній адміністрації Харківської області доручити директору товариства ОСОБА_4

08.09.2006, як стверджує позивач, між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 укладений договір купівлі-продажу корпоративних прав, за умовами якого ОСОБА_4 (продавець) зобов'язується протягом 30 днів з моменту підписання даного договору передати у власність ОСОБА_5 (покупця), а останній - прийняти та оплатити на умовах договору корпоративні права у вигляді частки в розмірі 51 % статутного фонду Товариства з обмеженою відповідальністю "Водолій-М", номінальна вартість якої становить 19 125,00 грн.

Пунктами 4.1, 5.1. зазначеного договору передбачено, що ціна корпоративних прав за даним договором становить 19 125,00 грн. Покупець зобов'язаний оплатити корпоративні права готівковими коштами протягом року з моменту підписання цього договору.

Згідно з 5.3. даного договору невиконання умов договору щодо оплати придбаних корпоративних прав є підставою для його розірвання та повернення корпоративних прав продавцю без будь-якої компенсації.

Право власності на корпоративні права переходить до покупця в день державної реєстрації статуту товариства (в новій редакції), в якому покупець зазначений як учасник товариства на умовах, вказаних у даному договорі (п. 10.1 договору купівлі-продажу корпоративних прав від 08.09.2006).

Посилаючись на невиконання відповідачем 1 умов договору про розірвання договору купівлі-продажу корпоративних прав від 08.09.2006 щодо оплати частки, ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом (з урахуванням заяви від 27.09.2012) про розірвання вказаного договору та визнання позивача власником частки у 100 % статутного фонду Товариства з обмеженою відповідальністю "Водолій-М".

02.10.2012 ОСОБА_5 подано заяву про застосування позовної давності у даній справі.

Рішення господарського суду першої інстанції мотивоване посиланням на ст.ст. 525, 629, 651, 653 Цивільного кодексу України. Задовольняючи позов, місцевий господарський суд виходив із того, що позивач передав відповідачу 1 корпоративні права (частку в статутному фонді Товариства з обмеженою відповідальністю "Водолій-М" в розмірі 51 %), однак доказів їх оплати суду не надано. При цьому суд першої інстанції послався на те, що невиконання умов з оплати корпоративних прав відповідно до п. 5.3. договору від 08.09.2006 є підставою для його розірвання та повернення корпоративних прав продавцю. Крім того, місцевий господарський суд зазначив, що стосовно заявлених позивачем вимог строк позовної давності не сплив.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції, апеляційний господарський суд виходив із того, що позивач відступив частку у статутному фонді "Товариства з обмеженою відповідальністю "Водолій-М" саме на підставі заяви, а не продав частину своїх корпоративних прав на підставі договору купівлі-продажу корпоративних прав від 08.09.2006. Відмовляючи у задоволенні позову, апеляційний суд також виходив із недоведення позивачем факту укладення (підписання відповідачем 1) договору купівлі-продажу корпоративних прав від 08.09.2006 у зв'язку з ненаданням суду та судовому експерту оригіналу вказаного правочину. Крім того, суд апеляційної інстанції зазначив, що позовна давність застосовується у разі наявності порушення права позивача, тоді як право ОСОБА_4, за захистом якого він звернувся до суду не порушено. Оскаржувана постанова мотивована посиланням на ст.ст. 116, 147, 202, 208, 261, 639 Цивільного кодексу України, ст. 27 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців".

В обґрунтування касаційної скарги фізична особа ОСОБА_4 посилається на порушення судом апеляційної інстанції ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, ст.ст. 202, 328, 626, 719 Цивільного кодексу України. При цьому скаржник, зокрема, зазначає, що на виконання вимог ухвали суду від 03.09.2012 оригінали доданих до позовної заяви документів надавались ним для огляду на одному з перших засідань у суді першої інстанції.

Колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги з огляду на наступне.

Статтею 116 Цивільного кодексу України передбачено право учасників господарського товариства здійснити відчуження часток у статутному (складеному) капіталі товариства, цінних паперів, що засвідчують участь у товаристві, у порядку, встановленому законом.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 147 Цивільного кодексу України учасник товариства з обмеженою відповідальністю має право продати чи іншим чином відступити свою частку (її частину) у статутному капіталі одному або кільком учасникам цього товариства. Відчуження учасником товариства з обмеженою відповідальністю своєї частки (її частини) третім особам допускається, якщо інше не встановлено статутом товариства.

Згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 53 Закону України "Про господарські товариства" (у редакції, чинній станом на 08.09.2006) учасник товариства з обмеженою відповідальністю може за згодою решти учасників відступити свою частку (її частину) одному чи кільком учасникам цього ж товариства, а якщо інше не передбачено установчими документами, то і третім особам. Учасники товариства користуються переважним правом придбання частки (її частини) учасника, який її відступив, пропорційно їх часткам у статутному фонді товариства або в іншому погодженому між ними розмірі. При передачі частки (її частини) третій особі відбувається одночасний перехід до неї всіх прав та обов'язків, що належали учаснику, який відступив її повністю або частково.

Відповідно до п. 6.4 статуту Товариства з обмеженою відповідальністю "Водолій-М", затвердженого рішенням засновника від 17.08.2006 та зареєстрованого державним реєстратором Дергачівської районної державної адміністрації Харківської області 29.08.2006 учасник товариства з обмеженою відповідальністю має право продати чи іншим чином відступити свою частину (її частину) у статутному капіталі одному або кільком учасникам цього товариства. Відчуження учасником товариства з обмеженою відповідальністю своєї частки (її частини) третім особам допускається за наявності згоди виключно загальних зборів учасників товариства.

Як встановлено судом апеляційної інстанції та вбачається з матеріалів справи, 08.09.2006 приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу засвідчено справжність підпису ОСОБА_4 на заяві позивача про передачу останнім частини своєї частки у статутному фонді Товариства з обмеженою відповідальністю "Водолій-М" в розмірі 51 % громадянину Болгарії ОСОБА_5.

08.09.2006 за участю ОСОБА_4 (частка якого у статутному фонді відповідача 2 складала 100 %) відбулись загальні збори учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Водолій-М", на яких, зокрема, були прийняті рішення про задоволення заяви учасника ОСОБА_4 про відступлення належної йому частки в статутному фонді (капіталі) товариства в розмірі 51 % на користь громадянина Болгарії ОСОБА_5, прийняття до складу учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Водолій-М" громадянина Болгарії ОСОБА_5 та розподілення часток у статутному фонді вказаного товариства наступним чином: ОСОБА_5 51 % статутного фонду (капіталу) (19 125,00 грн.), ОСОБА_4 - 49 % статутного фонду (капіталу) (18 375,00 грн.). Крім того, на вказаних зборах було вирішено з метою внесення змін щодо суб'єктного складу учасників товариства внести зміни до статуту шляхом викладення його в новій редакції, реєстрацію змін до статуту товариства у Дергачівській районній державній адміністрації Харківської області доручити директору товариства ОСОБА_4

19.10.2006 державним реєстратором Дергачівської районної державної адміністрації Харківської області зареєстрований статут Товариства з обмеженою відповідальністю "Водолій-М" у новій редакції, відповідно до якої частка учасника (засновника) у статутному фонді становить: ОСОБА_5 - 19 125,00 грн., що складає 51 % статутного фонду (капіталу), та ОСОБА_4 - 18 375,00 грн., що становить 49 % статутного фонду (капіталу).

Виходячи з вищенаведених встановлених обставин справи та враховуючи чинне на час виникнення спірних відносин законодавство України, слід погодитись з висновком апеляційного господарського суду, що позивач відступив частку у статутному фонді Товариства з обмеженою відповідальності "Водолій-М" на підставі заяви.

Відповідно до ст. ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно ст. 36 Господарського процесуального кодексу України письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідчені копії. Оригінали документів подаються, коли обставини справи відповідно до законодавства мають бути засвідчені тільки такими документами, а також в інших випадках на вимогу господарського суду.

Втім, як встановлено судом апеляційної інстанції, позивачем не доведено належними і допустимими доказами факту укладення (підписання відповідачем 1) договору купівлі-продажу корпоративних прав від 08.09.2006, оскільки суду та судовому експерту не надано оригіналу вказаного правочину.

Твердження скаржника про надання ним суду першої інстанції на виконання вимог ухвали суду від 03.09.2012 оригіналу договору про купівлю-продажу корпоративних прав від 08.09.2006 для огляду в судовому засіданні спростовується наявними у матеріалах справи протоколами судових засідань від 27.09.2012, від 02.10.2012, від 03.10.2012, від 09.10.2012, від 10.10.2012, від 17.10.2012, від 15.04.2013, від 29.04.2013, від 13.08.2013, будь-яких зауважень щодо яких у порядку ст. 811 Господарського процесуального кодексу України позивач не подавав.

Разом з тим, колегія суддів не може прийняти до уваги поданий до суду касаційної інстанції новий доказ (оригінал договору купівлі-продажу корпоративних прав від 08.09.2006), який не надавався господарським судам попередніх інстанцій, оскільки відповідно до меж перегляду справи в порядку касації, встановлених ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України, касаційна інстанція не вправі збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Як роз'яснено у п. 11 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування розділу XII1 Господарського процесуального кодексу України" від 24.10.2011 № 11 у суду касаційної інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення і передачі справи на новий розгляд, якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (частина перша статті 38 ГПК), і в зв'язку з цим розгляд справи господарським судом здійснювався виключно за наявними у справі доказами.

За таких обставин, виходячи із меж перегляду справи в касаційній інстанції, перевіривши відповідно до ч. 2 ст. 1115 Господарського процесуального кодексу України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у постанові апеляційного господарського суду, колегія суддів дійшла висновку, що господарський суд апеляційної інстанції у порядку ст. ст. 47, 43, 99, 101 Господарського процесуального кодексу України всебічно і повно розглянув у судовому процесі всі обставини справи, дослідив подані сторонами докази, проаналізував відносини сторін та правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального і процесуального права.

Інші доводи касаційної скарги також не спростовують висновків суду апеляційної інстанції, зводяться до переоцінки доказів у справі, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції, передбачених ст.ст. 1115, 1117 Господарського процесуального кодексу України, а тому підстав для зміни або скасування постанови Харківського апеляційного господарського суду від 10.10.2013 у даній справі колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу фізичної особи ОСОБА_4 залишити без задоволення.

Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 10.10.2013 у справі № 5023/3947/12 залишити без змін.

Головуючий суддя Кот О.В.

Судді Попікова О.В.

Саранюк В.І.